ВІДГУКИ В ПУБЛЇКАЦІЯХ (за правописьею ориґіналїв) ПРО МОЮ ДЇЯЛЬНІСТЬ:

Доктор мистецтвознавства, професор Іваницький А.І. Пісня й біополе («Очищення душі» у сільському БК) //Культура і житя – укра­їнська щотижн^ьева ґаз^ьета №29, від 18 липня 1992 р.

Народ співає //Вечірній Київ – столична ґазета від 28 грудня 1979 р.

Карпун А. Голос з України //Наша мета – ґазета Торонто, Онтаріо (Канада) від11чер­вня 1994 р.

Пільгук Н. Вітер із Полонини //Радянська Житомирщина – Житомирська обласна ґазета від 3 чер­вня 1966 р.

Директор музичного училища ім. В.С. Косенка Януліс З.А., викладач культурно-освітньо­го училища Пільгук А.Л., ветеран громадянської та Великої Вітчизняної воєн Безрядін А.Г., «Майстер – золоті руки» заводу автозапчастин Ніколаєвський В.К., головний лікар обласної лікарні Гербачевський О.Ф. Потрібен поліський симфонїчний //Там само – від 7 серпня 1964 р.

Головата Н. Натхнення //Шлях до комунїзму – ґаз^ьета Київо-С^ьвятошинського району Київської обл^ьасти від 26 лютого 1981 р.

Заєць Ю. Творча зрілість  //Там само – від 14 липня 1979 р.

Кандидат педагогічних наук Миронюк О. Окриленість //Там само – від 25 березня 1980 р.

Директор районного Будинку культури Гончаренко В. Майстерність зросла //Там само – від 10 лютого 1981 р.

Секретар Гореницької сільської Ради Мороз О. Вільний розвиток усіх //Там само – від 7 листопада 1979 р.

Директор районного Будинку культури Гончаренко В. З концертами до броварчан //Там само –  від 10 червня 1980 р.

Руденко А. Вдячність слухачів //Там само –  від 22 листопада 1979 р.

Олесь-Дніпрянський А. З концертом до сусідів //Там само –  від 17 січня 1980 р.

Привітальна //Там само –  від 28 лютого 1981 р.

Семенченко Г. Праця й пісня //Там само – від 12 лютого 1980 р.

Лисенко Я. З джерел народних //Проґрес – ґазета науково-виробничого об’єднання Київського авіазаводу від 27 березня 1974 р.

Командир студентського об’єднаного сільськогосподарського загону КДІК Кириленко О. та секретар парткому радгоспу «Переяславський» Руденко М. Ударна праця студентів //Комунїстична праця – ґазета Переяслав-Хмельницького району Київської области від 14 жовтня 1983 р.

Сенько М. Мелодії юних //Радянська Житомирщина – Житомирська обл^ьасна ґаз^ьета від 17 трав­ня 1964 р.

Лев С. Весняний концерт юнї //Там само –  від 30 квітня 1965 р.

Самійленко М. Традиційний звіт юних музикантів //Там само –  від 10 червня 1966 р.

Кріпак П. Піснї краю рідного //Придніпровський комунар – ґазета Верхньоднїпровсько­го району Днїпропетровської области від 4 липня 1985 р.

Карпун А. Перлини народної поезії //Зоря – Днїпропетровська обл. ґазета від 2 серпня 1985 р.

Член Спілки письменників СРСР Шаповал І. Пристрасний голос кобзи //Там само –  від 6 лютого 1988 р.

 

НАГОРОДИ, ҐРАМОТИ ТА ДИПЛЬОМЕИ:

Сист^ьематично нагород^жував ся грошовими преміяме^и за мою педагогічну, наукову та конц^ьертову дїяльність. Нагород^жений медаляме^и: «Вет^ье­ран працї»,«1500-річчя м. Київу», Зол^ьо­тою медаллю за участь у Республїканському оглядї-конкурсі народньої української художньої творчос­ти, прис^ьвяченому 30-річчю Перемоги над фашистською Нїмеччиною (1975 р.) та – Ґрамотаме^и й Дипл^ьомаме^и.

А. КАРПУН нагород^жуєть ся Почесною Ґрамотою від однієї з військових частин (у Київському Будинку офіцерів)

 

КОПІЯ

Одного з Відгуків для прис^ьвоєння вченого з^ьвання професора.

Копія подана – з моїми пробаме^и заміни ро^усїйської (ети­мо-

льоґічної) правопис^ьи на українське (фонетичне) письмо.

21.02.2010А.Карпун

ВІДГУК

Про художньо-творчу дїяльність кандидата педагогічних наук, в.о. професора КДІК

КАРПУНА А. Л.

Авторит^ьет учителя, ефективність його педагогічної дїяльности зал^ьежать, в ос^ьновному, від того – наскільки він практично вол^ьодїє тією справою, яку викл^ьадає с^ьвоїм учням. Тому я вважаю, шо переконл^ьиві успіхи Карпуна А.Л. – як педагога вищого навчального закл^ьаду куль­тури, в першу чергу, зумовл^ьені досягненняме^и в його художньо-творчій практичній дїяльностї.

Анатолїя Лаврентійовича Карпуна знаю з 1963 року – як дириґента і художнього керовни­ка аматорських хорів, симфонїчних оркестрів. Він закінчив Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського з фаху хорового дириґування. Там само навчав ся й у клясі оркестрового (симфонїчного) дириґування.

В 1963-66 роках він створював та очолював: Полїську симфонїчну оркестру в м. Житоми­рі, пізнійше – зорґанїзував Українську юнацьку симфонїчну оркестру при Київському Пал^ьацї дитинс^ьтва та юнац^ьтва ім. О. Островського (1966-1970 рр.). Ос^ьтаннї 27 років с^ьвоєї творчої дї­яльности А.Л. Карпун прис^ьвятив аматорській художнїй народнїй творчостї в хоровому жанрі. Він створював студентські хори: у Київському автодорожному ін-ті (1975 р.); очолював хори: ПТУ №15 і №16 (1976 р.), з-ду «Кристал» (1977 р.), си^ел^ьа Гореничі Київської обл^ьасти (1978-1985 рр.).

В 1970 роцї А.Л. Карпун запрошуєть ся на викл^ьадацьку роботу до Київського державного інституту культури. С^ьего часу він розпочинає науковий пошук в жанрі пісенного фолькльору. Він стає збирачем народнїх пісень, муз. струментального фолькльору в Ст^ьеповій Українї (зро­бив більше 2000 запис^ьей), сист^ьематизовує отсю мат^ьеріял^ьу, яка створює ос^ьнову його науко­вої й педагогічної дїяльности. Нинї він – один з провідних фахівцїв катедри народнього музич­ного виконавс^ьтва та фолькльористики, шо є унїкальною в сист^ьемі підготовки спеціялїстів для відрод^ження і становл^ьення української національної культури. Для неї А.Л. Карпун утворив пос­тійні бази студ^ьентської практики в аматорському народньому хорі с. Гореничі Київо-С^ьвято­шинського р-ну Київської обл. і фолькльорно-етноґрафічному ансамблї «Дмитрівчанка» ім. його засновника засл. артиста України Є.М. Бобровнікова. (Отс^ьими кол^ьективами А.Л. керував де­кілька років). Вони є, с^ьвого роду, науково-методичним ц^ьентром поновл^ьення народнїх з^ьвича­їв, пов’язаних з музичним побутуваннєм кращих зразків народньо-пісенних традицій і – вихо­вання на їх ос^ьнові підростаючого поколїння.

Ос^ьтаннїм часом А.Л. Карпун керує ансамбл^ьем народнього духовного співу, відрод^жуючи традиційні народнї виконання псал^ьóмів, кантів, музичних апокрифів, духовних народнїх риту­альних наспівів (колядок, щедрівок тощо) та – народнього співу мол^ьитов українського Благо­честя.

А.Л. Карпун має вчену ступінь маґістра психотронїки і біомаґнетольоґії та – вчену ступінь доктора народньої медицини. Практично використовуючи можл^ьивостї с^ьих наук, він у 1991 роцї відкрив нову, ше й досї втаємничену, сторінку з пропаґанди і сучасного використання пот^ьенцій музичного фолькльору, започаткувавши в Українї оздоровчі с^ьеанси-конц^ьерти, в яких він пос­тáчує сл^ьухачам передачу і сприймання вл^ьастивого кождій народнїй піснї (закл^ьаденого в нїй вікаме^и) с^ьвоєрідного Духовного й Душевного інформаційно-ен^ьерґетичного коду та здоровля Пл^ьотьи нації. Такі с^ьеанси-конц^ьерти – спрямовані на пробуд^ження й відрод^ження у співвітчиз­ників ґенофонду с^ьвоєрідности, сил^ьи та могутности українського народу.

Крім художньо-творчої, а також – педагогічної роботи А.Л. Карпун веде серйозні наукові дослїд^ження. Такий компл^ьекс видів дїяльности дає йому можл^ьивість успішно розробляти нав­чально-методичні посібники, підручники...

Він – автор Наукового збірника музичного фолькльору «Душа Ст^ьепу України»; моноґра­фій: «Царичанська хорова капеля (з історії роз^ьвитку хорового аматорс^ьтва України)», «Народ­нїй лєксикон Українцїв»; дисертацій: к.п.н – «Формування навичок педагогічного керовниц^ьтва гуртами українського народнього співу», д.п.н. «Вітаен^ьерґольоґія Українс^ьтва», докт. музикоз­навс^ьтва – «Українське Народнє співоче виконавс^ьтво»; посібників: «Етнічний спів України», «Зáсновки методики педагогічного керовниц^ьтва співочими кол^ьективаме^и народнього жанру», «Керовниц^ьтво гуртаме^и українського народнього співу», «Психольоґо-педагогічні засади підго­товки дириґента Українського народнього хору», «Ос^ьнови Духовного Оздоровл^ьення Українс^ьт­ва»; підручника – «Методика роботи з фолькльорним ансамбл^ьем»; Проґрам; Методичних роз­робок з фахових навчальних дисциплїн катедри народнього музичного виконавс^ьтва й фольк­льористики КДІК та иньших...

Ріжні гранї творчого портрету А.Л. Карпуна богаторазово вис^ьвітлювал^ьись у періодичній пресі. Конц^ьертова його дїяльність представл^ьена більше двадцяти (за кількістю) афішаме^и.

С^ьвої чергові підвищення квалїфікації він проходив у Національному акад^ьемічному на­родньому хорі ім. Г.Г. Верьовки, Національній музичній Акад^ьемії ім. П.І. Чайковського та – при унїверсит^ьеті Св. Вол^ьодимира і – Вкраїнському Домі Української Громади м. Торонта (в Кана­дї).

Беручи до уваги вс^ье више сказане, можна з упевненістю стверд^жувати, шо Анатолїй Л^ьав­рентійович Карпун – достойна кандидатура для прис^ьвоєння йому вченого з^ьвання професора (як – за науковими, так і за творчими показникаме^и).

Д^жЕНКОВ  ВІКТОР  АНТОНОВИЧ –

засл. артист України,

завідуючий катедрою хорового дириґування,

Печать                  Підпись проректор з навчальної роботи,

професор

Національної музичної Акад^ьемії

ім. П.І. Чайковського

06.02 1998 р.