|
|
Доктор мистецтвознавства, професор Іваницький А.І. Пісня й біополе («Очищення душі» у сільському БК) //Культура і житя – українська щотижньева ґазьета №29, від 18 липня 1992 р.
Народ співає //Вечірній Київ – столична ґазета від 28 грудня 1979 р.
Карпун А. Голос з України //Наша мета – ґазета Торонто, Онтаріо (Канада) від11червня 1994 р.
Пільгук Н. Вітер із Полонини //Радянська Житомирщина – Житомирська обласна ґазета від 3 червня 1966 р.
Директор музичного училища ім. В.С. Косенка Януліс З.А., викладач культурно-освітнього училища Пільгук А.Л., ветеран громадянської та Великої Вітчизняної воєн Безрядін А.Г., «Майстер – золоті руки» заводу автозапчастин Ніколаєвський В.К., головний лікар обласної лікарні Гербачевський О.Ф. Потрібен поліський симфонїчний //Там само – від 7 серпня 1964 р.
Головата Н. Натхнення //Шлях до комунїзму – ґазьета Київо-Сьвятошинського району Київської обльасти від 26 лютого 1981 р.
Заєць Ю. Творча зрілість //Там само – від 14 липня 1979 р.
Кандидат педагогічних наук Миронюк О. Окриленість //Там само – від 25 березня 1980 р.
Директор районного Будинку культури Гончаренко В. Майстерність зросла //Там само – від 10 лютого 1981 р.
Секретар Гореницької сільської Ради Мороз О. Вільний розвиток усіх //Там само – від 7 листопада 1979 р.
Директор районного Будинку культури Гончаренко В. З концертами до броварчан //Там само – від 10 червня 1980 р.
Руденко А. Вдячність слухачів //Там само – від 22 листопада 1979 р.
Олесь-Дніпрянський А. З концертом до сусідів //Там само – від 17 січня 1980 р.
Привітальна //Там само – від 28 лютого 1981 р.
Семенченко Г. Праця й пісня //Там само – від 12 лютого 1980 р.
Лисенко Я. З джерел народних //Проґрес – ґазета науково-виробничого об’єднання Київського авіазаводу від 27 березня 1974 р.
Командир студентського об’єднаного сільськогосподарського загону КДІК Кириленко О. та секретар парткому радгоспу «Переяславський» Руденко М. Ударна праця студентів //Комунїстична праця – ґазета Переяслав-Хмельницького району Київської области від 14 жовтня 1983 р.
Сенько М. Мелодії юних //Радянська Житомирщина – Житомирська обльасна ґазьета від 17 травня 1964 р.
Лев С. Весняний концерт юнї //Там само – від 30 квітня 1965 р.
Самійленко М. Традиційний звіт юних музикантів //Там само – від 10 червня 1966 р.
Кріпак П. Піснї краю рідного //Придніпровський комунар – ґазета Верхньоднїпровського району Днїпропетровської области від 4 липня 1985 р.
Карпун А. Перлини народної поезії //Зоря – Днїпропетровська обл. ґазета від 2 серпня 1985 р.
Член Спілки письменників СРСР Шаповал І. Пристрасний голос кобзи //Там само – від 6 лютого 1988 р.
Систьематично нагороджував ся грошовими преміямеи за мою педагогічну, наукову та концьертову дїяльність. Нагороджений медалямеи: «Ветьеран працї»,«1500-річчя м. Київу», Зольотою медаллю за участь у Республїканському оглядї-конкурсі народньої української художньої творчости, присьвяченому 30-річчю Перемоги над фашистською Нїмеччиною (1975 р.) та – Ґрамотамеи й Дипльомамеи.
А. КАРПУН нагороджуєть ся Почесною Ґрамотою від однієї з військових частин (у Київському Будинку офіцерів)
КОПІЯ
Одного з Відгуків для присьвоєння вченого зьвання професора.
Копія подана – з моїми пробамеи заміни роусїйської (етимо-
льоґічної) правописьи на українське (фонетичне) письмо.
21.02.2010А.Карпун
ВІДГУК
Про художньо-творчу дїяльність кандидата педагогічних наук, в.о. професора КДІК
КАРПУНА А. Л.
Авторитьет учителя, ефективність його педагогічної дїяльности зальежать, в осьновному, від того – наскільки він практично вольодїє тією справою, яку викльадає сьвоїм учням. Тому я вважаю, шо переконльиві успіхи Карпуна А.Л. – як педагога вищого навчального закльаду культури, в першу чергу, зумовльені досягненнямеи в його художньо-творчій практичній дїяльностї.
Анатолїя Лаврентійовича Карпуна знаю з 1963 року – як дириґента і художнього керовника аматорських хорів, симфонїчних оркестрів. Він закінчив Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського з фаху хорового дириґування. Там само навчав ся й у клясі оркестрового (симфонїчного) дириґування.
В 1963-66 роках він створював та очолював: Полїську симфонїчну оркестру в м. Житомирі, пізнійше – зорґанїзував Українську юнацьку симфонїчну оркестру при Київському Пальацї дитинсьтва та юнацьтва ім. О. Островського (1966-1970 рр.). Осьтаннї 27 років сьвоєї творчої дїяльности А.Л. Карпун присьвятив аматорській художнїй народнїй творчостї в хоровому жанрі. Він створював студентські хори: у Київському автодорожному ін-ті (1975 р.); очолював хори: ПТУ №15 і №16 (1976 р.), з-ду «Кристал» (1977 р.), сиельа Гореничі Київської обльасти (1978-1985 рр.).
В 1970 роцї А.Л. Карпун запрошуєть ся на викльадацьку роботу до Київського державного інституту культури. Сьего часу він розпочинає науковий пошук в жанрі пісенного фолькльору. Він стає збирачем народнїх пісень, муз. струментального фолькльору в Стьеповій Українї (зробив більше 2000 записьей), систьематизовує отсю матьеріяльу, яка створює осьнову його наукової й педагогічної дїяльности. Нинї він – один з провідних фахівцїв катедри народнього музичного виконавсьтва та фолькльористики, шо є унїкальною в систьемі підготовки спеціялїстів для відродження і становльення української національної культури. Для неї А.Л. Карпун утворив постійні бази студьентської практики в аматорському народньому хорі с. Гореничі Київо-Сьвятошинського р-ну Київської обл. і фолькльорно-етноґрафічному ансамблї «Дмитрівчанка» ім. його засновника засл. артиста України Є.М. Бобровнікова. (Отсьими кольективами А.Л. керував декілька років). Вони є, сьвого роду, науково-методичним цьентром поновльення народнїх зьвичаїв, пов’язаних з музичним побутуваннєм кращих зразків народньо-пісенних традицій і – виховання на їх осьнові підростаючого поколїння.
Осьтаннїм часом А.Л. Карпун керує ансамбльем народнього духовного співу, відроджуючи традиційні народнї виконання псальóмів, кантів, музичних апокрифів, духовних народнїх ритуальних наспівів (колядок, щедрівок тощо) та – народнього співу мольитов українського Благочестя.
А.Л. Карпун має вчену ступінь маґістра психотронїки і біомаґнетольоґії та – вчену ступінь доктора народньої медицини. Практично використовуючи можльивостї сьих наук, він у 1991 роцї відкрив нову, ше й досї втаємничену, сторінку з пропаґанди і сучасного використання потьенцій музичного фолькльору, започаткувавши в Українї оздоровчі сьеанси-концьерти, в яких він постáчує сльухачам передачу і сприймання вльастивого кождій народнїй піснї (закльаденого в нїй вікамеи) сьвоєрідного Духовного й Душевного інформаційно-еньерґетичного коду та здоровля Пльотьи нації. Такі сьеанси-концьерти – спрямовані на пробудження й відродження у співвітчизників ґенофонду сьвоєрідности, сильи та могутности українського народу.
Крім художньо-творчої, а також – педагогічної роботи А.Л. Карпун веде серйозні наукові дослїдження. Такий компльекс видів дїяльности дає йому можльивість успішно розробляти навчально-методичні посібники, підручники...
Він – автор Наукового збірника музичного фолькльору «Душа Стьепу України»; моноґрафій: «Царичанська хорова капеля (з історії розьвитку хорового аматорсьтва України)», «Народнїй лєксикон Українцїв»; дисертацій: к.п.н – «Формування навичок педагогічного керовницьтва гуртами українського народнього співу», д.п.н. «Вітаеньерґольоґія Українсьтва», докт. музикознавсьтва – «Українське Народнє співоче виконавсьтво»; посібників: «Етнічний спів України», «Зáсновки методики педагогічного керовницьтва співочими кольективамеи народнього жанру», «Керовницьтво гуртамеи українського народнього співу», «Психольоґо-педагогічні засади підготовки дириґента Українського народнього хору», «Осьнови Духовного Оздоровльення Українсьтва»; підручника – «Методика роботи з фолькльорним ансамбльем»; Проґрам; Методичних розробок з фахових навчальних дисциплїн катедри народнього музичного виконавсьтва й фолькльористики КДІК та иньших...
Ріжні гранї творчого портрету А.Л. Карпуна богаторазово висьвітлювальись у періодичній пресі. Концьертова його дїяльність представльена більше двадцяти (за кількістю) афішамеи.
Сьвої чергові підвищення квалїфікації він проходив у Національному акадьемічному народньому хорі ім. Г.Г. Верьовки, Національній музичній Акадьемії ім. П.І. Чайковського та – при унїверситьеті Св. Вольодимира і – Вкраїнському Домі Української Громади м. Торонта (в Канадї).
Беручи до уваги всье више сказане, можна з упевненістю стверджувати, шо Анатолїй Льаврентійович Карпун – достойна кандидатура для присьвоєння йому вченого зьвання професора (як – за науковими, так і за творчими показникамеи).
ДжЕНКОВ ВІКТОР АНТОНОВИЧ –
засл. артист України,
завідуючий катедрою хорового дириґування,
Печать Підпись проректор з навчальної роботи,
професор
Національної музичної Акадьемії
ім. П.І. Чайковського
06.02 1998 р.